Чим раніше батьки почнуть тверезо і спокійно сприймати особливий стан своєї дитини і розуміти, що ніхто крім них не закладе необхідну основу нормального психічного і фізичного її розвитку, тим кращий результат принесе їх повсякденна наступна праця. Незалежно, від того в сім’ї чуючих чи нечуючих батьків народилася дитина, з перших місяців її життя з нею необхідно починати цілеспрямовану сурдопедагогічну спеціальну роботу.
І діти з неушкодженим слухом, і нечуючі з перших днів свого життя намагаються ознайомитись з оточуючим їх середовищем, пізнати основні закони життя – природні, предметні, соціальні. І, якщо чуюча дитина поступово і природним шляхом набирається відповідного досвіду, то у нечуючої без спеціальної сурдопедагогічної допомоги дорослих процеси пізнання помітно гальмуються і вона починає відставати в своєму розвитку.
Щоб бути впевненими, що у малюка із слухом все гаразд, батькам необхідно бути дуже уважними. Якщо мама тримає на руках, годує свою дитину і, раптом, з будь-якої причини виникає сильний звук (удар по металу, з грюкотом зачинені двері, крик, голосна сигналізація і т.д.) дитина з нормальним слухом обов’язково здригнеться, якщо із слухом є певні проблеми, вона залишиться спокійною. Саме такий спокій малюка, а тим більше, якщо аналогічна ситуація повториться, повинен стривожити батьків, і їм слід негайно звернутися до лікаря для обстеження слуху дитини. Якщо обстеження показало, що слухова функція дитини порушена, це повинно стати сигналом для негайної, цілеспрямованої сурдопедагогічної роботи з нею. І, звичайно, першими вчителями, сурдопедагогами і вихователями завжди є і будуть батьки малюка.
Зовсім нечуючих дітей дуже мало, у переважної їх більшості є залишки слуху, але їх необхідно розвивати з перших днів життя малюка.
Дозрівання і здорового, і ушкодженого слухового аналізатора відбувається вже в перші шість місяців життя дитини і тому дуже важливо вже в цей час розпочинати слухову роботу над ознайомленням дитини з доступними звуковими сигналами. Вона повинна постійно чути біля себе лагідні голоси тата і мами, своє ім’я, назви предметів, дій і іграшок, характер їх звучання. Дуже важливо, щоб дитина бачила того, хто з нею говорить, рухи його артикуляційного апарату, вираз очей, обличчя, усмішку, відчувала ласкаві дотики рук до себе. Це допомагає розвивати закладені природою уміння і навички дитини, формувати її емоції, вольову сферу. Хоч слух малюка і ушкоджений, та теплі, ласкаві і ніжні мамині руки, лагідні вібрації її голосу чи більш тверді татові обійми і його низький, але такий рідний і надійний голос, формуватимуть у дитини на підсвідомому ще рівні почуття захищеності і впевненості.
Немовлята дуже добре сприймають і відповідно реагують на емоційний стан, голос, вираз обличчя і очей людей, які їх оточують, сприймають схвалення і лагідні спонукання дорослих до спілкування з ними.
Мама схиляється над 3-5 місячною дитиною, яка щойно прокинулася і починає плакати. Дотиком губів до лобика немовляти вона перевіряє температуру і говорить: «Лобик хороший», гладить ручки і ніжки дитини, приговорюючи: «Ручки теплі, ніжки теплі, очка ясні». Виконуючи ранкові гігієнічні процедури, приговорює: «Ручки чисті, щічки чисті, голівка гарна». Проводячи з малюком гімнастику, знову приговорює: «Ручки вгору, ніжки зігнулися, розігнулися» і т.д.
Протягом дня дитина чує близько біля себе назви частин тіла, бачить рухи губів мами, вираз її очей і обличчя, а органи слуху, які, нагадуємо, ще дозрівають, в цей час інтенсивно розвиваються, вчаться сприймати і розрізняти звуки і окремі слова. Такі «заняття» протягом дня мама проводить з дитиною, коли переодягає, годує, купає, грається з нею, вкладає спати. І у малюка вмикаються і розвиваються залишкові резерви його ушкодженого слуху, він поступово починає сприймати звукові сигнали і відповідно реагувати на них. Роботу слід проводити послідовно, поступово розширюючи і поповнюючи словник, сприймання звучання іграшок і т.д.
Назви дій, які мама виконує з малюком, назви предметів, які використовуються під час цих дій, необхідно проговорювати, намагаючись бути весь час в полі зору дитини. «Будемо їсти кашку. Кашка смачна, молочко смачне. Пий водичку. Будемо купатись. Водичка тепла. Хлюп-хлюп!» і т.д.
Не бійтеся пестливих слів. Людська мова, а особливо наша українська, формувалася з огляду на те, що дитина завжди була, є і буде центром і смислом людського життя. Саме для спілкування з дитиною утворилися зменшувально-пестливі ряди слів. Не треба забувати про голос дитини, її гуління, яке на першому році життя мало відрізняється від гуління чуючої дитини. Тому співайте своєму малюку колискову, підспівуйте його голосу і по-всякому підбадьорюйте його голосові вправи, спонукайте до наслідування вашого голосу, вашої міміки, емоцій.
В наступних рекомендаціях
ми познайомимо вас як працювати з малюком над формуванням словникового запасу, усного мовлення з використанням дактильної азбуки, української жестової мови. Це допоможе нечуючій дитині майже на рівні з чуючи ми ровесниками досягти в майбутньому належного рівня свого розвитку.
Комунальний заклад освіти "Криворізька спеціальна школа "Сузір'я" Дніпропетровської обласної ради"
Коментарi