Комунальний заклад освіти "Криворізька спеціальна школа "Сузір'я" Дніпропетровської обласної ради"

Кохлеарний імплант

Що таке кохлеарний імплант?

Кохлеарний імплант - це електронний медичний пристрій, яке функціонально заміщає пошкоджене внутрішнє вухо. На відміну від слухових апаратів, які посилюють гучність звуків, кохлеарний імплант виконує роботу пошкодженого внутрішнього вуха (равлики) з передачі звукових сигналів до мозку.

Кому вони можуть бути корисні?

Кохлеарні імпланти можуть допомогти людям, які:

- страждають втратою слуху (від помірної до повної) на обидва вуха;

- не відчувають ніякої або майже ніякої користі від слухових апаратів;

- розпізнають пошкодженим вухом не більше 50% пропозицій в тесті, проведеному фахівцем-аудіолігв;

- розпізнають вухом без імпланта або обома вухами при користуванні слуховими апаратами не більше 60% пропозицій в тесті, проведеному фахівцем-аудіолігв.

Багато людей користуються кохлеарними имплантами на обох вухах (білатерально імплантація). Двосторонній слух може поліпшити вашу здатність визначати джерело звуку і відокремлювати звуки, які ви хочете почути, від тих, які вам чути не потрібно.

Вікові критерії

Ефективність кохлеарного протезування залежить від багатьох факторів, одними з яких є вік дитини, раннє виявлення та своєчасне слухопротезування. Доведено, що рано розпочата робота з розвитку слуху та мовлення і ранній вік дитини під час проведення операції з КІ призводять до найкращих результатів. Саме тому найбільш оптимальним для кохлеарного протезування є вік до двох років. При вродженій глухоті та у дітей, які втратили слух в перший рік життя (до формування мови), вважається мінімально рекомендований вік – 12-18 місяців. Він визначається формуванням у цей період мінімально необхідного розміру завитка. Вцьому випадку оптимальні результати реабілітації можуть бути досягнуті у віці до 3 років. Зазначимо, що за наявності залишкового слуху, операція проводиться на вусі з найменшим пошкодженням.

Як вони працюють?

Кохлеарна імплантація - це хірургічна мінімально-інвазивна процедура. Її суть полягає в тому, що імплантат поміщається під шкіру в завушній області пацієнта. Аудіопроцесор розміщується в волоссі або з зовнішнього боку вуха. А м'який і гнучкий електрод вводиться на всю довжину равлики для стимуляції максимальної кількості нервових волокон.

Отриманий звук реалістичний та глибокий.

Операція триває 1-3 години, ризики при її проведенні мінімальні. Госпіталізація пацієнта становить два-три дні.

Кохлеарний імплант працює «в обхід» нефункціонуючої області слуховий системи, стимулюючи слуховий нерв.

Схема передачі звуку

Мовний процесор вловлює звуки, проводить їх цифровий аналіз та кодування. Закодовані сигнали передаються на слуховий імплантат. КІ генерує електроімпульси і розподіляє їх по всій довжині електрода. Слуховий нерв передає імпульси в мозок, де вони сприймаються як звук.

На словах це виглядає занадто складно. А на ділі - все відбувається за мілісекунди, пацієнт чує звуки в режимі реального часу.

РОЗВИТОК МОВИ У ДІТЕЙ — НОСІЇВ КОХЛЕАРНИХ ІМПЛАНТІВ

Діти, що носять кохлеарні імпланти, докорінно відрізняються від інших у процесі засвоєння мови. Оскільки розмовна мова може засвоюватись лише починаючи з віку два з половиною роки, а жестова мова — значно раніше, останній слід надавати переважну увагу.

Батьки можуть поліпшувати мовну сторону дитини, практикуючи з дітьми засвоєння словникового запасу і граматики. Проте в протилежність до поширеного уявлення численні повторення одних і тих самих слів здебільшого є не­ефективними. Ефективно під час діалогів з дитиною ставити запитання, які поглиблюють сюжет, виправляють допущені дитиною помилкові вирази і використовують займенники, що відповідають артиклям слів. Останнє становить значну складність, особливо для дітей. Коли жслово ізолюється і використовується уролі займенника (він, вона, це, оце, вони тощо), воно і чується краще.

Поширені також рекомендації, що вважають бар’єром поєднання жестів і жестомовних слів і інформації пояснень губами (щелепно­лицевої інформації), і радять уникати такої практики. Проте насправді все навпаки! Саме під час нормального засвоєння мови діти користуються нагодою поєднувати бачення рухів губ з жестами і жестомовними одиницями, що супроводжують слова. Відмовляючись від цієї практики, ми позбавляємо дитину можливості розуміння сказаного, ще більш ускладнюючи їй процес засвоєння мови.

Мова — це система символів, без якої неможливо обійтись упроцесі розвитку дитини. У віці, коли дитині ще не випов­нилось два з половиною роки, засвоєння розмовної мови не є доречним, у цьому віці дитину слід навчати жестам. За відсутністю функціональних можливостей застосування розмовної мови, дозволяється конструктивне застосування повної системи жестомовних одиниць і граматики. У протилежному випадку відмова від жестової мови і неконструктивне засвоєння розмовної мови не дасть повного засвоєння жодного з комплектів символів. Негативні наслідки справляють свій кумулятивний вплив на когнітивний розвиток дитини. Слід мати на увазі, що засвоєння розмовної мови може базуватись на жестовій мові. Дитина, що носить кохлеарний імплант, повинна скористатись методикою білінгвального навчання — вивчення і розмовної мови, і жестової мови.