Гра та ігрова терапія як засіб реабілітації дітей з порушенням мовлення

Всі ми знаємо, що в педагогічному процесі початкової школи гра повинна займати провідне місце. Проте останнім часом закономірною стає тенденція збільшення числа навчальних занять і скорочення часу для ігрової діяльності. Мовлення пов'язане з пізнанням навколишнього світу, розвитком свідомості й особистості. На основі тривалого вивчення процесів мислення й мовлення Л.С.Виготський прийшов до висновку:"Є всі фактичні і теоретичні підстави стверджувати, що не тільки інтелектуальний розвиток дитини, а й формування її характеру, емоцій і особистості в цілому знаходяться в безпосередній залежності від мовлення. "

У сучасній загальній педагогіці утвердилося положення про необхідність раннього виявлення та подолання мовленнєвих порушень. Орієнтація педагогів і батьків на своєчасне виявлення і подолання відставань у розвитку дитини має винятково важливе значення для формування її особистості. Особлива відповідальність в цьому плані лежить на працівниках освітніх закладів.

Вихователь зобов'язаний пам'ятати, що мовлення - інструмент розвитку вищих відділів психіки дитини. Затримка мовленнєвого розвитку на початкових вікових ступенях не може бути компенсована в наслідку, так як мовленнєвий апарат розвивається і вдосконалюється з віком. Мовленнєвий апарат (порожнини носа і рота, зуби, губи, язик, гортань, легені) - це виконавчі органи мовленнєвої системи організму.

Дитина вчиться говорити, і для цього вона повинна попередньо навчитися:

а) артикулювати всі для даної мови фонеми;

б) вимовляти звуки і поєднання звуків, що стоять в певній позиції;

в) модулювати просодеми, що створюють інтонацію.

З досвіду навчання дітей рідної мови відомо, що найважчим для дитини буває засвоєння артикуляції окремих звуків. Якщо дефекти стосуються звукової сторони, логопеди вважають причиною їх, насамперед те, що дитина не може навчитися правильно "працювати" язиком, найважливішим артикуляційним органом. Найчастіше дітям не вдаються артикуляції середньонебних приголосних [р], [л], [м], [ж], іноді задньонебних: [г], [к], [х].

Запізніле або утруднене мовлення, заїкання, невиразна дикція, складності у вимові окремих звуків - всі ці дефекти зустрічаються у дітей досить часто. Іноді вони викликані фізіологічними причинами - неправильним будовою піднебіння, або деякими видами паралічу, але найчастіше пояснюються психологічним станом дитини.

Розвиток мовлення - процес дуже складний, залежний від цілого ряду психологічних умов. Хвилювання, тривога, страх, гнів - всі ці емоції в першу чергу відбиваються на мовленні, тому що тісно пов'язані з дихальним апаратом. І справді, варто нам розхвилюватися, як у нас частішає дихання, сохнуть губи, рот, язик. Іншими словами, мовленнєвий механізм знаходиться в прямій залежності від наших почуттів. Те ж саме спостерігається і у дитини - її мовлення сильно ускладнюється, причому відбувається це зовсім мимоволі.

Всі ці обставини можна змінити, причому, чим швидше, тим краще. У подібних ситуаціях легше запобігти хворобі, ніж боротися з нею. Іноді при складних діагнозах мовлення необхідне втручання лікаря, який здатний навчити дитину правильно дихати і вимовляти звуки. Але найбільше увагу слід звернути на психологічні умови, що створюють у дитини труднощі у вимові. Одним словом, розвиток мовлення слід розглядати як складову частину загального розвитку.

Діти не можуть самі звернутися зі своїми психологічними проблемами до лікаря. Та й після того, як проблема визначена, лікар не може адресуватися безпосередньо до дитини, пропонуючи якісь методи для її вирішення - малюк просто не зрозуміє його. Лікувати – значить, особливими шляхами домагатися зміни його бажань, думок, мотивів.

Ігрова терапія - це прийом, який використовують для діагностики та лікування розладів у дітей з порушенням мовлення. Такі спеціальні ігри дають дітям можливість виразити себе у багатьох відношеннях з набагато більшою щирістю і безпосередністю, ніж у тому випадку, коли їм ставлять якісь прямі запитання.

Всі ігри повинні бути збудовані так, щоб чітко простежувалася тенденція до ускладнення завдань, методів і прийомів, а також словникового матеріалу.

Якщо говорити про початок культури всього людства або початку входження в життя малюка, то спочатку було не слово, а гра. Граючи майже несвідомо, малюк освоює форми і величини речей, предметів, їх розташування в просторі, розрізняє кольори і звуки, пізнає перші слова-сигнали, вступає в контакти з іншими людьми, реагує, спостерігає, запам'ятовує, поповнює свій кругозір, радіє життю.

Зрозуміти природу гри, її потенціал - це зрозуміти природу щасливого дитинства, зрозуміти дитину.

Дитина, граючи, весь час прагне йти вперед, а не повертатись назад. Багато дорослих цього не розуміють, можливо, тому що забули себе в дитинстві. В іграх діти роблять все як би втрьох: їх підсвідомість, їх розум, їхня фантазія "працюють" синхронно, беруть участь в осмисленні і відображенні світу постійно.

Дитячі ігри окупаються золотом найвищої проби, бо виховують, розвивають в дитині цілісно милосердя і пам'ять, чесність і увагу, працьовитість і уяву, інтелект і фантазію, справедливість і спостережливість, мовлення - словом, все те, що складає багатство людської особистості.

Заняття з дітьми з розвитку мовлення повинні стати святом. А свято для дитини, коли гра змінюється грою, коли ніхто не думає про те що є таке слово "треба", а просто тягнеться до гри, живе грою і вбирає кожною клітинкою захват гри і, непомітно для себе, ще й користь. Свято - це розповідати, запам'ятовувати, вчитися, придумувати, мріяти і відчувати зіткнення слова у грі.

Мовленнєва патологія, що зачіпає всі сторони мовлення, як правило, спостерігається у дітей із загальним недорозвиненням мовлення і затримкою психічного розвитку. В основі цих порушень є церебрально-органічна недостатність або (якщо використовувати більш вживаний термін) мінімальна мозкова дисфункція. Діти з порушенням такого генезису страждають несформованістю не тільки мовленнєвих, але і когнітивних функцій. Тому ігрова терапія в комплексі з іншими методами дозволяє скласти ряд пізнавальних процесів: наочно-образне і словесно-логічне мислення, пам'яті, уваги і прогностичної діяльності.

В організації та управлінні ігровою терапією при формуванні мовної діяльності можна виділити наступні правила:

1. Мовна гра повинна приносити радість. Не змушуйте дитину грати, а створіть умови для виникнення інтересу, прояву пізнавальної та творчої активності.

2. Оживіть гру з розвитку мовлення внесенням нового матеріалу, читанням казки, виготовленням моделей і нехай діти фантазують, вигадують нові способи вже знайомої гри.

3. Створюйте в грі невимушену обстановку. Не стримуйте мовну активність дітей.

4. Хваліть дитину навіть за найменші успіхи, особливо якщо щось вийшло у нього вперше.

5. Спостерігайте, аналізуйте активність дітей в оволодінні мовленням, з тим щоб допомогти їй освоїти нові мовленнєві форми.

6. Будуйте свої взаємини з дітьми на взаємній довірі, щиро розділяйте з учнями їх радість, успіхи, показуйте зразки організованим мовленням.

Ігрова терапія - особливий спосіб взаємодії з дитиною, в процесі якого їй надається можливість, з одного боку, бути такою, якою вона є, бути самою собою, а з іншого - встановити відносини з вихователем і дітьми (що неможливо в індивідуальному спілкуванні). При цьому присутність інших дітей зменшує внутрішню напруженість дитини і стимулює її активність, готовність спілкуватися з дорослим і довіряти, що не мало важливо для роботи з дітьми з порушенням мовлення.

Мета ігрової терапії - дати дитині свободу, можливість самій оцінювати свою поведінку, зрозуміти самій свій творчий потенціал: результатом кожної гри є підтримка позитивного образу "Я" дитини.

В основі даної діяльності лежить впевненість у тому, що кожна дитина має право бути такою, якою вона є, і у кожної дитини достатньо потенційних сил для того, щоб розвиватися і бути щасливою. Розвиток мовленнєвої активності відбувається в тому випадку, якщо дитина творчо пристосовується до змін навколишнього світу. Для дітей з проблемами в розвитку мовлення розкриття творчих можливостей особливо важливо, оскільки їх здібності до адаптації і спілкуванню обмежені.

Аналізуючи основи психокорекційної роботи з дітьми, багато педагогів відзначають, що в молодшому шкільному віці одним з ефективних методів є ігрова терапія, т. я. гра - це особливий вид діяльності.

По-перше, тому, що грати приємно, грати легко, в грі ми проживаємо щасливий стан. У подарунок від природи отримуємо схильність і потребу в грі; генетична програма забезпечує нашу обов'язкову ігрову діяльність, в ході якої організм розвивається вправляючись. І жоден вид діяльності не володіє такою міцною органічної базою, як гра - діяльність приписане самою природою розвитку людини.

По-друге, цільовий зміст, розташований в самій грі, всередині гри (гра є діяльність, мета якої лежить в самій діяльності) надає вагомість кожному моменту гри. Грають, щоб грати. Отримують задоволення від процесу гри, а досягнення мети лише вінчає отримуване задоволення. І хоча всі знають, що гра вимагає найвищого напруження сил, проте кажуть, що "грати" на відміну від "працювати" і "займатися", зовсім не важко. Знаючи це, дитина вступає в гру відкрито, без побоювань і страху, бо приймає неоднозначне ставлення до гри як до справи несерйозної - такої, що не може похитнути її авторитет і підірвати репутацію. Захоплена ходом гри, вона забуває про своє авторитети, перестає піклуватися про своє реноме, її зовсім не турбує зовнішнє враження від виконаних дій. Вона грає з захопленням.

По-третє, будь-яка гра містить у собі елементи інших видів діяльності, а значить володіє можливістю долучати дитину до якогось виду діяльності, ще нею не освоєного. Ось чому гра - справа серйозна з погляду розвитку дитини: через гру вона вступає в світ людської діяльності вже в деякій мірі оснащеною та підготовленою. У грі закладена можливість непомітно оволодіти деякими уміннями, необхідними для пізнавальної, трудової, художньої, спортивної діяльності, для спілкування. Знаючи цю особливість гри, у випадках дидактичних утруднень, можна ввести в навчання ігрові моменти, в ході яких діти непомітно освоюють те, що було важким раніше.

По-четверте, в грі мінімальна кількість правил, дотримуватися їх не важко, а все інше-поле для вільного виявлення індивідуальності. Свобода прояву свого автономного світу, дає щасливі переживання. Тому гра за природою своєю діагностична.

По-п'яте, гра найдемократичніший вид діяльності: тут немає начальників і підлеглих, рівність гарантується рольовим розподілом, в грі всі рівні і відчувають задоволення від рівності, якого так бракує в соціальному світі. Дитина в грі опиняється в демократичному оточенні: ніхто не пам'ятає про її невдачі, жалюгідну поведінку або блискучі успіхи, відмінну старанність. Гра - спілкування рівних.

Зазначені особливості надають грі особливе педагогічне значення, наділяючи її роллю надзвичайною:

гра - фактор розвитку дитини;

гра - спосіб залучення до світу культури;

гра - щадна форма навчання дитини життєво важливим умінням;

гра - ознайомлення дитини з широким спектром видів людської діяльності;

гра - м'яке коригування вихованості дитини, непомітне залучення її в ціннісну палітру нових для неї відносин;

гра - делікатне діагностування соціального розвитку дитини;

гра - витончена форма соціально - психологічного тренінгу;

гра - спосіб педагогічної допомоги дитині у вирішенні проблем, що стали перед нею в реальній повсякденності;

гра - один з простих способів подарувати дитині щасливі моменти переживань радості життя;

гра - простий і легкий спосіб формування товариства і дружби між дітьми, один із способів формування гуманістичної атмосфери в групі.

Вибираючи ігри для ігрової терапії, звертаю увагу на ті, які за змістом і призначенням можна характеризувати як соціально-психологічні.

Найбільше діти з порушенням мовлення страждають від відсутності або нерозвиненості своєї уваги. Що таке увага? Це зосередженість людини на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, слові. Увага дитини залежить від "налаштування" її на сприйняття джерела і самої інформації. Регуляторами уваги можуть бути допитливість і цікавість. Увага - зусилля розуму і всіх його рецепторів: зору, слуху, дотику, нюху. Розвивати увагу у дітей з порушенням мовлення настільки ж важливо як вчити звуки. За увагою слідує запам'ятовування, розвиток пам'яті в цілому.

Серед інших засобів, які виховують увагу, не останнє місце займають ігри - вправи.

Скільки чого?

Ведучий просить хлопців оглянути групову кімнату або ігровий майданчик на прогулянці і назвати якомога більше предметів починаються на букву "к" або "т", можна не цілі предмети, але і їх деталі. Далі можна попросити "засікти увагою" круглі або напівкруглі предмети, потім квадратні і прямокутні. Далі - дерев'яні, потім металеві, потім - предмети зі скла. Можна звернутися до кольору, забарвлення предметів.

Ігри зі словами і слова дуже важливі, адже володіння словом - інструментом спілкування, мисленням - неоціненне багатство. Кожне нове, осмислене слово, яке запам’ятала дитина - це як дорогоцінний камінчик в скарбниці людини. Дитина, у словниковому запасі якої мало слів, губиться в складному світі, бідніє духовно. Дітям абсолютно необхідні гри, спеціальні вправи на слова, про слова, зі словами.

Додай слівце

Існують готові римовані загадки, в яких граючим необхідно відгадати тільки останнє слово, причому в риму.

Всі скоромовки не переговорити.

Гра-змагання, в якій учасники повторюють ту чи іншу скоромовку. Хто помилився, наприклад, три рази, вибуває з гри.

Ігри, що розвивають пам'ять не маловажливі для дітей, т. я. пам'ять - це здатність зберігати і відтворювати в своїй свідомості колишні враження, досвід життя, весь запас збережених образів, явищ життя. Пам'ять пов'язує минуле людини з його сьогоденням і майбутнім.

Всі діти чудові актори з сотнями масок. Діти люблять зображувати артистів, танцюристів або наслідувати їх. Молодшим школярам допомагає гарна уява - психологічний процес, який властивий лише людям. За допомогою уяви вони вибудовують образ засобів і результатів своєї предметної діяльності, створюють програми своєї поведінки, придумують замінники діяльності, т. б. представляють результати діяльності, творчості ще до їх початку.

Уява тісно пов'язана з розвитком мовлення. В уяві дитини майже завжди присутнє магічне " ніби як ", дитяча мрія і фантазія пов'язані з їх мисленням.

Вважати, що є творчо обмежені діти - це глибока помилка. Всі діти від самого початку талановиті. Необхідно розвивати їх природні задатки. Цю проблему допоможуть вирішити так звані "артистичні" гри.

Покажи без предмета

Запропонувати дітям, проявивши уяву, виконати наступне (нагадую, без предмета):

- втягати нитку в голку;

- пришити гудзика;

- підкинути і зловити м'яч;

- заточити олівець;

- брати по черзі в руки холодний, теплий, гарячий предмети і т. д.

Розкажи жестами

Двом (трьом) групам даються невеликі сюжетні розповіді (казки), необхідно прочитати їх жестами, мімікою. Суперникам треба швидко здогадатися, про що йде мова, перевести жести на мову слів.

Фізіологи спеціальними експериментами підтвердили роль пальців дитини як мовленнєвого органу і пояснили причину цього явища.

Вчені обстежили понад 500 дітей у різних дитячих установах і встановили закономірність: рівень розвитку мовлення дитини знаходиться в прямій залежності від ступеня розвитку тонких рухів пальців рук.

Тому не останнє місце в своїй практиці відводжу пальчиковим іграм, куди входить робота з пластиліном, папером, крупою, природними матеріалами, нитками і т. п. для підтримки інтересу вводжу опис у віршованій формі. Даного виду завдання різноманітні за формою і змістом.

Викладання букв з різних матеріалів - серйозне заняття. Воно вимагає від дітей посидючості і терпіння, розвиває навик виконувати дії за зразком. Даного виду гру розбиваю на кілька етапів. Спочатку викладаю або малюю на папері букву-зразок. Потім пропоную дитині скопіювати її із запропонованого матеріалу. Наступний етап коли дитина з моєю допомогою викладає слова, вчиться їх читати. Для таких ігор використовую мозаїку, насіння, дрібні горішки, гудзики, шматочки паперу, гілочки, рахункові палички, товсті нитки.

Комплекс ігор з папером допомагає учням дізнатися, як звичайний папір перетворюється на об'ємні іграшки. Розвитку точних рухів і пам'яті допомагають плетіння килимків з паперових смуг, складання корабликів, літачків та інших фігурок. Папір (особливо кольоровий) стає основою корисних і цікавих ігор. Наприклад, вирізання різних фігур вчить дитину впевнено користуватися ножицями і знайомить з поняттям про симетрії.

Дітям з порушенням дрібної моторики пропоную регулярно займатися з крупою: сортувати її, вгадувати з закритими очима, катати між великим і вказівним пальцями, придавлювати по черзі всіма пальцями обох рук до столу, намагаючись при цьому робити обертальні рухи.

Практика показала, що все це надає прекрасну тонізуючу і оздоровляючу дію.

А ось розвивати творчу уяву, зорову пам'ять і кольорове відчуття у дітей мені допомагають ігри-заняття з малювання. Доведено на практиці, що чим частіше дитина тримає в руках олівець чи пензель, тим легше їй буде виводити свої перші букви і слова. Я пропоную дітям малювати як на папері, так і на картоні, на снігу і піску, на запітнілому вікні і асфальті, даю завдання штрихувати різні фігури прямими лініями, обводити малюнки по контуру, змальовувати за зразком, продовжувати заданий візерунок, домальовувати другу половинку зображення.

В іграх з рахунковими паличками нашими помічниками стають звичайні рахункові палички, олівці або соломинки. Нехитрі завдання допомагають дітям розвивати увагу, уяву, закріплювати назви геометричних фігур.

Гра в бірюльки. Бірюльками називались дрібні предмети, які висипалися гіркою на стіл. Завдання гравців по черзі витягати по одній бірюльці, намагаючись не турбуючи сусідні. Виграє той, хто до кінця гри витягне більше предметів. У цьому змаганні дитина розвиває терпіння і витримку, набуває необхідну спритність пальців.

Великою популярністю у дітей користується гра з борошном і тістом. Це заняття спрямоване на вивільнення творчої енергії. Художніх завдань перед дітьми не ставлю, головне - принести їм задоволення від роботи: вони самостійно висипають борошно з пакетиків в ванночки, закопують в неї руки, ховають скарби (черепашки, монетки, маленькі іграшки) і шукають їх. Потім додають в борошно сіль, воду - місять тісто, ліплять з солоного тіста все що їм заманеться.

Драматизація. Дана форма роботи дуже близька дітям, т. я. їм дається можливість самостійно вибрати роль. Особливо придатними для драматизації є казки, які люблять слухати діти.

Дидактичні завдання багатьох ігор складені так, щоб навчити дітей самостійно складати розповіді про предмети і явища. Деякі ігри вимагають від дітей активного використання родових і видових понять. Знаходження синонімів, антонімів, слів подібних за звучанням - завдання багатьох словесних ігор.

1. Ігри з предметами дуже різноманітні за ігровим матеріалами, змісту, організації проведення. В якості дидактичних матеріалів використовуються іграшки і реальні предмети (предмети побуту, знаряддя праці, твори декоративно-прикладного мистецтва та ін.), Об'єкти природи (овочі, фрукти, шишки, листя, насіння).

2. Настільно-друковані ігри різноманітні за змістом, навчальним завданням, оформленням. Вони допомагають уточнювати і розширювати уявлення дітей про навколишній світ, систематизувати знання, розвивати розумові процеси. Ці ігри сприяють розвитку логічного мислення, зосередженості, уваги і закріпленню правильної звуковимови.

Це досить неповний перелік ігор та ігрових прийомів, які я використовую під логопедичних занятть з автоматизації звуків. Їх кількість і різноманітність на кожному занятті залежить від цілей заняття і стійкості уваги дітей. А користь їх використання незаперечна.

Розвиток мовлення, закріплення поставлених звуків, передбачає активну взаємодію вчителя - логопеда і вихователя групи. Причому чим менше діти, тим більше в їхніх іграх має бути безпосередньої участі з боку дорослих. З дітьми, що мають порушення мовлення вихователі проводять індивідуальну роботу по зошитам для вечірніх логопедичних занять, що сприяє закріпленню досягнутих результатів, ефективному виправленню мовних дефектів.

Для оволодіння правильною методикою виконання логопедичних вправ (артикуляційної дихальної гімнастики) вихователі відвідують фронтальні заняття логопеда.

У процесі занять вихователі повинні звертати увагу дітей на правильну вимову поставлених звуків, здійснювати контроль за правильним мовленням дітей.

Однією з умов розвитку правильного мовлення виступає правильна образна мова батьків, яка повинна бути зразком для дітей. Кожне слово батьків має бути значущим, допомагати дитині пізнавати навколишній світ і освоювати мову. Активну участь самих дітей в корекційному процесі і всебічна підтримка і допомога батьків - запорука успіху в цій роботі.

Починаючи роботу з батьками, я пояснила їм, що їхня участь у мовному розвитку дитини не повинно бути разовою, вона має бути систематизованою. Якщо батьки не виконують даних спеціалістом рекомендацій (мовна гра, закріплення поставленого звуку), то порушується цілісність педагогічного процесу, в наслідок чого страждає дитина. Пошук форм залучення батьків до мовленнєвого розвитку їхніх дітей – це досить складна проблема. Результативними формами в цьому напрямку є: семінари-практикуми, ділові ігри, конференції, презентації дидактичних ігор, конкурси та виставки, спільні свята і розваги.

З вищесказаного, можна зробити висновок, що поглиблена робота з автоматизації звуків з використанням ігрових методів і прийомів, за сприянням батьків і вихователів дозволяє прискорити процес автоматизації звуків, викликає інтерес до логопедичних занять, підвищує рівень мовленнєвого розвитку молодших школярів.

Один із дитячих письменників сказав, що у кожної дитини в глибинах її душі заховані срібні дзвіночки. Треба їх відшукати, торкнутися, щоб вони задзвеніли добрим і веселим дзвоном, щоб світ дітей став світлим і радісним. Шлях до цих дзвіночків відмінний чисто дитячими віхами, а нитка, яка змусить їх дзвеніти, - це захоплююче дозвілля, у тому числі і ігрова терапія. Практично всі гри прості і засновані на імпровізації - безцінною імпровізації дітей.

Ігрова терапія являє собою різнокольорові миті щасливого життя дітей, де в грі набувається той досвід, який потім обов'язково знадобиться в житті.